Майкл народився і почав займатися легкою атлетикою в Далласі (США). На Олімпіаду 1988 року в Сеулі він не потрапив, бо не пройшов відбір через травму. Але в 1991 році він став чемпіоном світу в Токіо в бігу на 200 метрів і до Олімпіади в Барселоні підійшов як лідер і на дистанції 200 метрів, проте, внаслідок харчового отруєння, зміг виграти лише в естафеті 4x400 метрів.
Тріумфальним став виступ Майкла Джонсона на домашній Олімпіаді в Атланті (1996), де він переміг на обох своїх улюблених дистанціях (200 м і 400 м) і встановив світовий рекорд у бігу на 200 метрів – 19.32 с. В 1999 році, маючи 32 роки Джонсон встановив унікальний світовий рекорд в бігу на 400 метрів — 43.18 с.
Джонсон завершив кар'єру у 2000 році після того, як виграв фінал бігу на 400 метрів на сіднейській Олімпіаді. Також у 2000 році Джонсон разом з партнерами виграв золото в естафеті 4х400 метрів, але у 2008 році команду США дискваліфікували.
[1]